Кре@тивBOOK

 

Український письменник, державний та громадський діяч!

10 серпня виповнилось би 85 років від дня народження відомого українського поета, перекладача, дипломата, громадсько-політичного діяча, лауреата   Шевченківської премії (1992) Романа Мар’яновича Лубківського.

Роман Мар`янович Лубківський  народився 10 серпня 1941 року у селі Острівці Теребовлянського району Тернопільської області. Середню школу закінчив у місті Теребовля, навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка. Ще навчаючись у десятому класі, друкувався в обласній газеті «Вільне життя». Перший його вірш «Хвала людині» (1957 р.), а потім були вірші «Балада про червоні маки», «Рідний край», які він так і не включить у жодну зі своїх збірок. Як поет Роман Лубківський активно проявив себе  під час навчання в університеті. Вірші молодого поета – початківця друкуються у багатьох періодичних виданнях, а саме: «Молодь України», «Ранок», «Дніпро», «Жовтень» та ін.

  Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Майоліка» (1985), «Словацьке літо» (1986), «Карбівня» (1987), «Серпневе яблуко» (1989), «Погляд вічності» (1990) (відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка).

З 1976 року – член Спілки письменників України.

Як поет, Роман Лубківський умів говорити просто про найсуттєвіше – людську гідність, доброту, пам’ять і про те, що тримає людину на світі. Як перекладач, Лубківський відкрив українському читачеві поезію слов’янських авторів. Як дипломат, він репрезентував Україну з тією внутрішньою шляхетністю, якої завжди вчив своїм словом.

Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами.

Роман Лубківський проявив себе як  активний громадсько-політичний  діяч і  в 1990-1994 роках був Народним депутат України.

За ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.

В 1992–1993 був Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. Після її розділення до 1995 року був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Чеській Республіці.

Відзначений багатьма нагородами та преміями, в тому числі Кавалер Ордену «За заслуги» II і III ступенів, заслужений діяч культури Польщі (нагороджений цією відзнакою за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури, 1977), літературна премія імені Павла Тичини (1979), премія імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду (1984), премія імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу (1988), Національна премія України імені Тараса Шевченка (1992), Премія імені Максима Рильського (2008), премія Ars Translationis за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа». (2008).

З ініціативи Романа Лубківського було відновлено пам`ятні місця, пов`язані з Маркіяном Шашкевичем, Богданом-Ігорем Антоничем; без нього не було б музею Михайла Грушевського, памʼятнників Юрію Дрогобичу, Українським Січовим Стрільцям у Карпатах, на Маківці, не було б ще десятка, а, може сотень справ, через які наново постали перед нами Іван Франко, Соломія Крушельницька, Богдан Лепкий та інші великі наші попередники.

Ще один серйозний проект, яким опікувався Роман Лубківський, − це створення музею літератури у Кременці. Моральною та інтелектуальною підставою для створення такої літературно-історичної скарбниці є знаменні історичні сліди на цих теренах Тараса Шевченка, Олени Пчілки, Оксани Лятуринської, Уласа Самчука та багатьох інших представників письменства.

З ініціативи Романа Лубківського в селі Острівець Теребовлянського району було започатковано літературно-мистецьке свято «Подільський скарб», присвячене видатному українському письменнику Володимиру Гжицькому.

Помер Роман Лубківський 23 жовтня 2015 року у Львові, де прожив майже п’ятдесят років і похований на Личаківському цвинтарі.