Найбільша в Україні шопка - 2012. Тернопіль
...Коли я відкрив двері церкви і зайшов до
середини, мало не ахнув від побаченого. Я уявляв, що вона велика, але реальність
перевершила мою фантазію. Вона так захоплює і малого і старого...
Вівторок, 17 січня, ранок. Падає дрібний сніг.
Я все ще у сумнівах - їхати в таку погоду чи ні. Та як згадаю, що майже півтора
місяця був невиїзним, то нехай надворі хоч засипе снігом всю Львівську залізницю
- все одно поїду! Перед тим довго думав про маршрут. Так щоб електричками і щось
побачити нове. Читаю, що у церкві св. Петра в Тернополі змонтували найбільшу в
країні шопку (довжина 28 (чи то 34 метри), висота - 18 м.). Погуглив трохи,
знайшов де стоїть цей храм, прикинув маршрут - і вперед. Електричка
Львів-Тернопіль всього за 2 г. 55 хв. прилетіла до міста над ставом. Знаєте, за
що люблю Тернопіль? За його розміри.
Таке собі велике село. Ніяк не розумію для чого тут громадський транспорт, коли з околиці до центру можна легко пішки. Менше з тим, прибув я на вокзал, пішов зафоткати розклад електричок у приміському напрямі. У мене на це місто більше чотирьох годин часу (до зворотньої електрички на Львів). Зрозуміло, що я навіть не думаю підтримувати гривнями місцевий громадський транспорт. Отож, мені потрібно на "Аляску". Саме так місцеві називають 11-й і 12-й мікрорайони Тернополя, які знаходяться на північно-східній околиці міста. Поміряв по карті - від вокзалу десь 4 км. Просто фігня йти! З вокзалу повертаю направо на вул. Б.Хмельницького, потім під залізничний міст, а за ним на вул.Галицьку. Карта показує, що нею вийду на вул.Тарнавського. Йду Галицькою і бачу, що транспорт і люди звертають ліворуч. І незабаром мене чекає "фініта ля комедія" - я впираюся у ворота місцевого АТП.
Оце прийшов, називається. Питаю дядька як на Тарнавського вийти. Каже треба по кругу і починає жестами пояснювати. Кажу, що маю карту. Той розвертається і йде. Вертаюся назад і піднімаюся провулком Галицьким на вул.Збаразьку. По ній доходжу до великого кільця і повертаю праворуч на проспект Злуки. А, що кидається у вічі - прибрані дороги і навіть тротуари. Ніде не бачив насипаних гір снігу. То вам не Львів, де біля головного двірця жахлива каша зі снігу та піску того дня була. Ще бачу, що стоять багато високих нових житлових новобудов. З проспекту Злуки на кільці повертаю ліворуч на вул. Тарнавського.
Мене чекає підйом догори. Відчуття, що я на львівському Сихові - навколо типові панельні та цегляні коробки. В кінці Тарнавського врешті побачив мету поїздки - направду симпатичний храм св. ап. Петра, оо. францисканців.
Він стоїть біля перехрестя Тарнавського - В.Великого. З центру сюди їдуть тролейбуси і маршрутки, але не знаю які номери. Навпроти храму через дорогу бачу пам'ятник святому Франциску.
Таке собі велике село. Ніяк не розумію для чого тут громадський транспорт, коли з околиці до центру можна легко пішки. Менше з тим, прибув я на вокзал, пішов зафоткати розклад електричок у приміському напрямі. У мене на це місто більше чотирьох годин часу (до зворотньої електрички на Львів). Зрозуміло, що я навіть не думаю підтримувати гривнями місцевий громадський транспорт. Отож, мені потрібно на "Аляску". Саме так місцеві називають 11-й і 12-й мікрорайони Тернополя, які знаходяться на північно-східній околиці міста. Поміряв по карті - від вокзалу десь 4 км. Просто фігня йти! З вокзалу повертаю направо на вул. Б.Хмельницького, потім під залізничний міст, а за ним на вул.Галицьку. Карта показує, що нею вийду на вул.Тарнавського. Йду Галицькою і бачу, що транспорт і люди звертають ліворуч. І незабаром мене чекає "фініта ля комедія" - я впираюся у ворота місцевого АТП.
Оце прийшов, називається. Питаю дядька як на Тарнавського вийти. Каже треба по кругу і починає жестами пояснювати. Кажу, що маю карту. Той розвертається і йде. Вертаюся назад і піднімаюся провулком Галицьким на вул.Збаразьку. По ній доходжу до великого кільця і повертаю праворуч на проспект Злуки. А, що кидається у вічі - прибрані дороги і навіть тротуари. Ніде не бачив насипаних гір снігу. То вам не Львів, де біля головного двірця жахлива каша зі снігу та піску того дня була. Ще бачу, що стоять багато високих нових житлових новобудов. З проспекту Злуки на кільці повертаю ліворуч на вул. Тарнавського.
Мене чекає підйом догори. Відчуття, що я на львівському Сихові - навколо типові панельні та цегляні коробки. В кінці Тарнавського врешті побачив мету поїздки - направду симпатичний храм св. ап. Петра, оо. францисканців.
Він стоїть біля перехрестя Тарнавського - В.Великого. З центру сюди їдуть тролейбуси і маршрутки, але не знаю які номери. Навпроти храму через дорогу бачу пам'ятник святому Франциску.
Інформація взята з сайту http://vicarman.blogspot.com/2012/01/2012.html
Немає коментарів:
Дописати коментар